Виплітувати, -тую, -єш, гл. = виплітати. Вона виплітувала скатерть на стіл.
Вого́ник, -ка, м. Огонекъ. Ум. отъ вого́нь.
Затопля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Хвиля човен затопила. Чи його вода затопила? 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. Ти затопиш очі в очі. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Затопила свою хату пізно. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. Молодим не женила, в вічну службу затопила.
Налюбува́тися, -бу́юся, -єшся, гл. = налюбувати.
Намо́вка, -ки, ж. = намова. Може в них була така намовка, Бог їх зна.
Низов'я, -в'я́, с. Низовье. Ой попливли наші славні запорожці та по-над низов'ями широкими та глибокими, та по-над лиманами.
Підпасти Cм. підпадати.
Приземкуватий, -а, -е. 1) У самой земли растущій, низкій.
2) Приземистый (о человѣкѣ). Чоловік плечистий, приземкуватий.
3) О человѣкѣ: не имѣющій возвышеннаго духа. Чим вони рівня приземкуватим людям?
Старостянський, -а, -е. Относящійся къ староству. Як було ще тут староство, то було старостянськії козаки стережуть дубини.
Титаренко, -ка, м. Сынъ церковнаго старосты.
