Геть меж. и нар.
1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Іди ж собі геть. Во мн. числѣ — гетьте.
2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, сияє батько та горить.
3) Употребляется для усиленія. Совершенно, рѣшительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного. Загнали лишків геть аж за Вислу.
4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть.
5) геть-то. Употребляется для усиленія значеніи. Порядочно, достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастирь. Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то чеетию такою запишався.
Де́готь, -гтю, м. = Діготь. В смолі потопає, в дегтю виринає.
Заґе́лґати и заґе́лкати, ґаю (каю), -єш, гл. Закричать (о гусяхъ, индѣйскихъ пѣтухахъ). Загелкали гуси. II, 35. Заґелкали мов индики.
Одудиця, -ці, ж. Самка удода. Каже одуд до Бога: «Коли я такий гарний, то зроби, Боже, так, щоб я став богом, а моя одудиця божицею».
Послонько, -ка, м. Ум. отъ посел, посол.
Сизоперий, сизопірий, -а, -е. Сизоперый. Ой брате мій, брате, сизопірий орле, доглядай же ти, брате, моїх малих діток.
Стебелина, -ни, ж. = стеблина.
Турмонька, турмочка, -ки, ж. Ум. отъ турма.
Уплодити, -джу, -диш, гл. Родить, породить. Ночник тебе уплодив.
Шманделок, -лка, м. Кусокъ. Шманделок сала та шматок хліба — ото моя й їжа.
