Град II, -ду, м. 1) = Го́род. (Заимствовано изъ церк.-слав.). 2) Огорожа. Ой у саду, в саду-винограду, там стоїть коник коло граду.
До́гляд, -ду, м. Присмотръ, надзоръ; попеченіе, уходъ.
Мирі́ння, -ня, с. Примиреніе. Видно, яке буде миріння: сьогодня помиримось, а завтра буде вп'ять тієї ж.
Навте́к, навте́ки, навтікача́, навті́ки, нар. Убѣгая, убѣгать. Ми до його, а він зразу від нас на толоку навтек, та й не знайшли. А він навтеки. Він через тин так і перескочив та навтікача. Як кажуть — підібравши клунки, а ну! чим тьху навтіки драть.
Подоробляти, -ля́ю, -єш, гл. Додѣлать, окончить (во множествѣ).
Понагромаджувати, -джую, -єш, гл. Нагресть (во множествѣ).
Попрокидатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и прокинутися, но о многихъ. Попрокидалися діти, повставали, зараз — їсти. Раненько походили корови, раненько й попрокидалися.
Потужник, -ка, м. Союзникъ, помощникъ, доставляющій помощь своею силою Редшіде й Кантеміре... ви зорями ясними засияли, Ісламові потужниками стали.
Серп, -па, м. Серпъ. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ум. серпик, серпок.
Учащати, -щаю, -єш, гл.
1) Часто ходить куда; часто посѣщать кого. До титаря вчащає. Де люблять, не вчащай, де не люблять — не бувай. З того часу став учащати що-вечора.
2) Уменьшать, отдѣлять часть. І чужого не займай, і свого не вчащай.
