Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Вітрик, -ка, м. Ум. отъ вітер.
Завгли́бшки нар. Глубиною. В ній кручі завглибшки буде сажнів півтора.
Заполо́ти, -лю́, -леш, гл. 1) Заполоть. 2) Заработать половши.
Ледацю́га, -ги, м. Ув. отъ ледака. Ледацюга, ледацюга, ледачого й батька.
Набли́зити, -ся. Cм. Наближа́ти, наближа́тися.
Поковзтися, -знуся, -нешся, гл. Поскользнуться. Пан капраль поковзлись по крові своїй багровій.
Попопросити, -шу, -сиш, гл. Напроситься, просить много. Так вона мені попокланялась, попопросила мене.
Порзний, -а, -е. Скоромный.
Часний, -а́, -е́ 1) О работѣ: зависящій отъ времени, въ которое наиболѣе удобно дѣлать, напр. копати канаву — часна робота, такъ какъ для совершенія ея необходима хорошая погода, въ дождь копать нельзя.
2) Своевременный (о родахъ). Часна дитина.