Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виказувати

Виказувати, -зую, -єш, сов. в. виказати, -жу, -жеш, гл. 1) Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, высказывать, высказать. І ушки в мене сміються, так ними (дітьми) втішаюся, та їм сього не виказую. Г. Барв. 293. Виказує на тебе, що ти з ним крав. Екатер. у. 2) Выговаривать, выговорить, высказывать, высказать. Лає чоловіка та виказує. Рудч. Ск.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 161.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКАЗУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКАЗУВАТИ"
Гноїти, гною, -їш, гл. 1) Гноить. Діди строють, а баби гноють. Ном. № 10111. 2) Унаваживать, удобрять. Угор.
Ґальо́нка, -ки, ж. Головной уборъ дѣвушекъ изъ полосы позумента. Убереться до церкви, надіне на голову ґальонку, заквічається. О. 1862. VIII. 16.
Зача́пати, -паю, -єш, гл. Пойти разбитой походкой.
Золінник, -ка, м. = золільник. Аф. 460. Ум. золінничок.
Навви́пинки нар. На вытяжку. Іван стоїть наввипинки перед командиром. Стор. II. 83.
Обконати, -наю, -єш, гл. Остричь (овцу). Мнж. 182.
Позаспокоювати, -ко́юю, -єш, гл. Успокоить (многихъ). На превелику силу то тим, то сим позаспокоював їх. Богодух. у.
Пробубоніти, -ню, -ниш, гл. Пробормотать. «Е, як би була!» — пробубонів Кобза. Стор. МПр. 84.
Пуголовиця, -ці, ж. = пуголовок. Вх. Пч. II. 17.
Судящий, -а, -е. 1) Судящій, судья. Кв. 2)? Твоя мамуня.... у судящім гробі. Гол. III. 273.. Cм. судній 3.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИКАЗУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.