Викорінюватися, -нююся, -єшся, сов. в. викоренитися, -нюся, -нишся, гл. 1) Искореняться, искорениться, пропасть, исчезнуть. Рід твій викорениться. 2) ? Викорениться, як в'яла риба. Воно, сердешне, висохло і викоренилось, одні тільки хрящі зостались.
Відмінність, -ности, ж. Отличіе отъ чего.
Гакнути, -кну, -неш, гл. Крикнуть га. Га! Та як гакне, то аж зорі на небі заворушились.
Кицка, -ки, ж. Кусокъ дерна; комъ земли, глыба, вывороченная плугомъ.
Крихкий, -а́, -е́ Хрупкій, ломкій. Ум. крихке́нький.
Погрібати, -баю, -єш, сов. в. погребти́, -бу́, -бе́ш, гл.
1) Погребать, совершить погребеніе, хоронить, похоронить. Ой заплачуть, погребуть.
2) Только сов. в. Сгресть, окончить сгребать. Ой покошено, погребено.
Позадниця, -ці, ж. Задняя половина запаски. Cм. задниця.
Полинь, -ню́, м. = полин. Воліла б я гіркий полинь їсти, як з тобою на посаді сісти.
Торсати, -саю, -єш, гл. Трясти, двигать, толкать, дергать. Не торсай столом, бо я на йому пишу. Взяла ту прислужницю та й пхнула. Ваба то і вгледіла: «Що це ти її торсаєш»?
Усвиріпитися, -плюся, -пишся, гл. Сильно надоѣсть. Усвиріпився ж мені! Всвиріпилося мені це ткання — Господи!
