Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сталька

Сталька, сталка, -ки, ж. Рядъ, полоса, прядь, низка. Батіг у чотирі сталки. Мнж. 192. У чотирі сталки (вірьовка). Грин. III. 344. Широколисте латаття вкрило воду листом в три сталки. Левиц. І. 63. Сталка намиста. О. 1862. VІІІ. 49.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 196.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАЛЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАЛЬКА"
Бунтиковий, -а, -е. Связанный въ пуки.
Вабити, -блю, -биш, гл. Привлекать, манить; прельщать. Бере очі, вабить серденько красою. К. Досв. 68. Сама (дівчина) невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе. Мир. ХРВ. 6.
Відтерпітися, -плюся, -пишся, гл. Натерпѣться.
Віршувальник, -ка, м. Произносящій поздравительные стихи, віршу; декламаторъ.
Ди́вий, -а, -е. Дикій. Ніби дивиї звіра зубами скреготали. Чуб. І. 180.
Єрусали́м, -ма и -му, м. Іерусалимъ. Як іти, каже, у Ерусалим, то буде тобі море велике. О. 1862. V. 78.
Коштовня, -ні, ж. Цѣнная, дорогая вещь. Це вже ви, пане, скупитесь: таку коштовню та чорт-зна чим укривати. (Пан хотів гарну клуню виривати старою соломою). Полт.
Кулачина, -ни, м. Кулакъ. А я постелю сірячину, а в головах кулачину. Чуб. V. 938.
Полячитися, -чуся, -чишся, гл. Ополячиваться. Самохіть полячилась наша вельможна, гоноровита Русь. К. ХП. 114.
Применчати, -ча́ю, -єш, сов. в. применчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = применшати, применшити.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТАЛЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.