Ди́шель, -шля, м. Дышло. Без дишля, без дуги: куди захочем, туди й поїдем — я і ти.
Дохо́дитися, -хо́джуся, -дишся, сов. в. ді(о)йти́ся, дійду́ся, -дешся, гл. 1) Приходить, прійти, доходить, дойти до чего, кого. дійдеться ряд. Придетъ чередъ. 2) — до ко́го. Дойти, доходить до свѣдѣнія кого. До царя те дійшлось. 3) безл. Приходиться. Як мені доходилось — він знає. по́ки там ще до чо́го ді́йдеться! Пока еще что будетъ.
Затопля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Хвиля човен затопила. Чи його вода затопила? 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. Ти затопиш очі в очі. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Затопила свою хату пізно. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. Молодим не женила, в вічну службу затопила.
Нала́зитися, -ла́жуся, -вишся, гл. Вдоволь полазить. Було налазится по тих високих скелях.
Перекалатати, -та́ю, -єш, гл. Перезвонить во всѣ колокола.
Підпрясти Cм. підпрядати.
Посадовити, -влю́, -виш, гл. Посадить. Поклав хліб, ложки, старців посадовив.
Посоромно нар. Совѣстно, стыдно.
Прислужити, -ся. Cм. прислужувати, -ся.
Прохожуватися, -жуюся, -єшся, гл. = прохо́дитися. Пойшов на двір прохожуваться.
