Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

табунників

Табунників, -кова, -ве Принадлежащій табунщику.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 242.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТАБУННИКІВ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТАБУННИКІВ"
Богорожник, -ка, м. Раст. Pyrus torminalis Ehrh. ЗЮЗО. І. 133.
Джига́ло, -ла, с. = Джоґа́н. Черк. у.
Драпцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Удирать. Вх. Зн. 16.
Кнур, -ра, м. Боровъ. Кнур у берлозі. К. ЧР. 372.
Надбере́жний, -а, -е. Береговой, набережный. Желех.
Наже́брати, -раю, -єш, гл. Добыть нищенствомъ, напросить милостыни.
Натрястися, -суся, -сешся, гл. Натрястись.
Слободити, -джу́, -ди́ш, гл. Освободить. К. Кр. 5.
Соборець, -рця, м. 1) Ум. отъ собор. 2) Собраніе священниковъ и всего причта по благочиніямъ для исповѣди и причащенія во всѣ 4 поста. О. 1862. IX. 50.
Фацарити, -рю, -риш, гл. = капарити 2. Фр. (Желех.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТАБУННИКІВ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.