Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тинини

Тинини меж. Плясовой припѣвъ. І по хаті тинини, і по сінях тинини, — вари, жінко, лини. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 261.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИНИНИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИНИНИ"
Дзвеня́чий, -а, -е. Звенящій, звонкій. Чутно її голосок дзвенячий. МВ. І. 97.
Зажи́нки, -ків м., мн. Начало жатвы.
Здохли́на, -ни, ж. = здохленина. Вх. Зн. 21.
Навши́ршкинар. = за́вширки.
Насіни́на, -ни, ж. Одно сѣмячко, одно зерно. Конст. у.
Позлежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Слежаться (о многомъ). У його жупани та позлежувалися. Чуб. V. 735.
Посохтувати, -ту́ю, -єш, гл. Поспѣшить. Вх. Зн. 65.
Тигриця, -ці, ж. Тигрица. Поранена тигриця. Левиц. І. 259.
Утратний, -а, -е. Убыточный. Шейк.
Цмулити, -лю, -лиш, гл. Пить, тянуть. «Чоловік не скотина, більш відра не вип'є.» І почав знов цмулити, поки, знемігшись, упав без пам'яти на землю. К. ЧР. 291.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТИНИНИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.