Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тиркута

Тиркута, -ти, тиркушка, -ки, ж. пт. Glareola melanobera. Драг. 6. Шейк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 262.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИРКУТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИРКУТА"
Вапенник, -ка, м. = вапельник. О. 1861. І. Слов.
Дошква́рювати, -рюю, -єш, сов. в. дошква́рити, -рю, -риш, гл. Дожаривать, дожарить (о жирѣ).
Кальбуки, -бук, ж. мн. Cм. цапар. Шух. І. 171.
Кравеція, -ції, ж. Кутерьма. Чуб. VII. 575.
Лоскови́тий, -а, -е. Боящійся щекотки. Не лоскочи мене! — Який ти лосковитий, — зараз уже й боїшся. Конст. у.
Муля́рство, -ва, с. Ремесло каменщика. Желех.
Переспів, -ву, м. 1) Перепѣвъ. 2) Переводъ стихами. Іов. Переспів Павла Ратая.
Слюсарський, -а, -е. Слесарскій.
Тесан, -на, м. Обтесанное бревно. Як був собі, та не мав собі, та пішов собі, та витесав нетесаного тесана. Ном. № 13127.
Щавлик, -ку, м. Ум. отъ щавель.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТИРКУТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.