Горди́нець, -нця́, м. Татаринъ изъ орды.
Забобо́нність, -ности, ж. Суевѣрность.
Зітлі́ти, -тлію, -єш, гл. Истлѣть. Шовкова хусточка від сльозів зітліла.
Одурити, -рю́, -риш, гл. Провести, обмануть. А найкраще б зробив св. Петро, як би одурив чорта, бо одурити таку погань нема гріха.
Повірхник, -ка, м. Крыша надъ стрункою, — частью кошари, гдѣ доятъ овецъ гуцульскіе пастухи.
Поганець, -нця, м.
1) Гадкій человѣкъ, мерзавецъ. Чи бач! ще і базікать стало... такого ще поганця не бувало. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б'ється... а над нею, молодою, поганець сміється.
2) Язычникъ.
Тин, -ну, м. Плетень, тынъ. Живе, як сорока на тину. Ні в тин, ні в ворота. посл. ум. тино́к, тиночок.
Трактиїрник, -ка, м. = трахтирник.
Уманіжитися, -жуся, -жишся, гл. Утомиться.
Хваткий, -а, -е. 1) = хапкий 1. І ти не дуже то хваткий, і я не швидка.
2) = хапкий 2. Там такий хваткий: що подаче, то й його.
