Буян, -на, м. Непослушный, упрямый волъ.
Грязь, -зі́, ж. Грязь. В-осени ложка води, а дві грязі.
Десь нар. 1) Гдѣ-то; куда-то; откуда-то. Десь моя дитина на чужій стороні, та нема од неї вісти. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море десь почвалала. Ой берегом плавала лебедочка з лебедем. Десь ся взяла чорнявая воду брати, взяла тії лебедята заганяти. 2) Вѣроятно, должно быть. Десь ти мене, моя мати, в церкву не носила, що ти мені, моя мати, долі не впросила. Йому десь кислиці сняться. Що то десь розумний! Батьку козацький! десь ти сам боїшся і нас козаків страшишся. Ой, татоньку, мій голубчику, десь я тобі да докучила. 3) Десь-то. Вѣроятно. Ангели десь-то, не люде, засвітили так всюди.
Дігтярува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Заниматься дегтярнымъ промысломъ. 2) Торговать дегтемъ.
Заплі́шувати 1, -шую, -єш, сов. в. запліши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Заклинивать, заклинить, закрѣплять, закрѣпить ручку топора, молотка, ножку въ скамьѣ и пр., вбивая въ конецъ, входящій въ отверстіе, клинышекъ. Заплішив ніжку в ослоні. Запліши щабель у драбині, а то хитається. 2) Переносно, преимуществ. въ сов. в.: сказать въ заключеніе, закончить рѣчь. «Та вже не що, становіться!» заплішив соцький. 3) Заслать (въ ссылку), засадить (въ тюрьму). Заплішили його аж у Сібіряку.
Москвофі́л, -ла, м. Сторонникъ великорусскаго языка въ Галиціи.
Обтік, -току, м. Островъ, небольшая часть земли временно окруженная водою.
Поперемощувати, -щую, -єш, гл. Перемостить (во множествѣ).
Скитальниця, -ці, ж. Скиталица. Моя й скитальниця, моя й горювальниця! Ум. скитальничка.
Щербиця, -ці, ж. = щерба. Ум. щербинка.
