Єдва́бний, -а, -е. Изъ єдваба, шелковый. Ой возьми, мати, єдвабну хустиноньку. Гол. ІІІ. 144. Панчішечки єдвабнії. Чуб. ІІІ. 212.

Жо́рно, -на, с. Ручная мельница. В їх було жорно. Рудч. Ск. І. 35. О, які ж зуби! Усе молола ними як жорном добрим. МВ. ІІ. 200. Болѣе употр. во мн.: жорна. Добрі жорна все перемелють. Ном. № 12015. Мав жорна, що руками хліб мелють. Чуб. ІІ. 382. Части жорен: ла́би — ножки (4) поддерживающія колоду — толстую доску, на которой въ углубленіи лежить спідник — неподвижный жерновъ, а на немъ, въ обича́йці, — поверхни́к — верхній жерновъ; надъ нимъ перекладина на двухъ столбикахъ (въ видѣ буквы П), что называется кросна; сквозь отверстіе перекладины проходить погонач — шесть, упирающійся нижнимъ концемъ въ кагане́ць — круглую ямку въ верхнемъ жерновѣ, — погоначем вращаютъ жерновъ; зерно всыпается въ прого́рницю — круглую дыру въ центрѣ верхняго жернова, мука проходить мучнико́м изъ подъ жернова и подаетъ въ корито. Что-бы верхній жерновъ хорошо вращался на нижнемъ, черезъ послѣдній проходить желѣзное веретено, конецъ котораго входитъ въ углубленіе (кагане́ць) поркли́ці — полосы желѣза, проходящей черезъ центръ прого́рниці и утвержденной концами въ верхнемъ жерновѣ. Шух. I. 146. Въ гончарскихъ жорнах нѣтъ лаб и колоди, а камінь лежитъ въ обичайці, надъ нимъ кросна и жарнівка ( = погонач), масса всыпается въ горло ( = прогорниця) и выходить изъ подъ жернова жолобом. Шух. I. 261, 264. Cм. еще млин ручний. Ум. Жоренця.  

Задзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зажурчать. Тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки. МВ. І. 28.

Кіт, -кота, м. 1) Котъ. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92. 2) Кіт і мишка. Родъ дѣтской игры. Ив. 54. Ум. ко́тик, ко́тичок, коток, коточок, котусь.

Копиця, -ці, ж. 1) Копна травы. Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. Н. п. 2) Куча чего-либо. А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. Котл. Ен. Ум. копичка. А ввечері холодками клали в копички рядками. Мет. Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. Чуб. III. 45.

Лататися, -та́юся, -єшся, гл. Чиниться, починяться. Пішли наші вгору: в долині ріжуть, а вгорі латаються. Ном. № 988.

Оббиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обби́тися, обіб'ю́ся, -єшся, гл. Обиваться, обиться. Оббивсь як билина. Ном. № 1852. Пропившись і як крем'ях той оббившись. К. МБ. X. 3. Оббилася балачка. Разговоръ стихъ, смолкъ. Оббилася балачка, тим і не чутно стало. Новомоск. у.

Притрухлий, -а, -е. Слегка подгнившій. Притрухле дерево.

Тіснитися, -нюся, -нишся, гл. Тѣсниться. Тісняться, неначе хліб у печі. Ном. № 7682.

Фуркало, -ла, с. 1) Игрушка: волчекъ. Шейк. 2) Родъ игрушки: состоитъ изъ а) палочки, б) орѣха свища, срѣзаннаго сверху и снизу и надѣтаго на палочку, в) нитки, намотанной на палочку и пропущенной сквозь дырку свища, г) картофелины, въ которую воткнутъ противоположный конецъ палочки. Держа орѣхъ тремя пальцами лѣвой руки, правою рукою тянутъ за нитку, а потомъ слегка ее пускаютъ, не выпуская изъ пальцевъ; отъ тяжести картофеля нитка сама наматывается на палочку. Шейк. 3) Снарядъ, съ помощью котораго вспугиваютъ въ саду или огородѣ птицъ или свиней: нѣчто подобное кнуту, къ короткой веревочкѣ котораго привязана дощечка. 4) Годъ женскаго платья. Ленч 103. Ум. фуркальце. Дочка Лавися чепуруха в німецькім фуркальці була. Котл. Кн. IV. 27.