Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

удід

Удід, удода, м. = одуд. Хоч куй, зозуле, хоч не куй: мені і удід закує. Ном. № 5515.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 319.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УДІД"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УДІД"
Білочник, -ка, м. Раст. Potentilla anserina. Вх. Пч. II. 34.
Варварки, -рок, ж. мн. Родъ уставок. Kolb. І. 49.
Гильнистий, -а, -е. = гіллястий Желех.
Дріботу́ха, -хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у.
За́водь, -ді, ж. Заливъ. Левч. 42.
Крижацтво, -ва, с. соб. Рыцари тевтонскаго ордена. Руссю взяв ти, ляше, гору над крижацтвом лютим. К. Дз. 123.
Понабрякати, -каємо, -єте, гл. Набухнуть (о многихъ). Бруньки в саду на дереві понабрякали. Левиц. І. 339.
Поратування, -ня, с. Спасеніе, помощь.
Усюсько нар. = усюсінько. Покрова усюсько похова. Ном. № 494.
Хлоста, -ти, ж. Порка, наказаніе розгами. Ном. № 3862. Положивши, дайте добру хлосту, поки верне дощі та роси, що, знаю, в неї на мисниках та на полицях. Кв. хло́сти да́ти. Выпороть, а затѣмъ вообще отколотить. Гей дамо ляхам, а превражим синам превеликую хлосту. АД. ІІ. 66.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УДІД.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.