Вибуркувати, -кую, -єш, гл. Вымостить камнемъ.
Гнітити, -чу, -тиш, гл.
1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Гнітили сир.
2) — терен, сливи. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи.
3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві.
4) гнітити хліб. Подрумянивать. (Чтобы хліб гнітити, беруть немного соломы, зажигаютъ и кладутъ на припічку).
5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами.
6) гнітити на серці. Скрывать въ душѣ тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу.
Збурлакува́тіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться бурлакою, т. е. бездомнымъ.
Клубук, -ка, м. Круглый, куполообразный навѣсъ надъ гончарной печью.
Поминальниця, -ці, ж. Одна изъ четырехъ осеннихъ субботъ (Кузьмина. Лучина, Дмитрова, Михайлова), въ которыя поминаются умершіе подаваніемъ священнику «на часточку» и воздержаніемъ отъ нѣкоторыхъ работъ.
Січний, -а́, -е́ Сочный. Січний кавун.
Скочки нар. Вскачь, галопомъ. Коні бігли скочки.
Смужкатий, -а, -е. = смугнастий.
Таврія, -рії, ж. Таврическая губернія. Що-весни йдуть було з нашого села у Таврію.
Шлямувати, -му́ю, -єш, гл.
1) Очищать дно пруда.
2) Перемывать кишки при приготовленія колбасъ.
