Вивертати, -таю, -єш, сов. в. вивернути, -ну, -неш, гл. 1) Выворачивать, выворотить (на другую сторону). Покіль кожух не вивернеш, він все здається чорним. 2) Опрокидывать, опрокинуть, переворачивать, переворотить; выворачивать, выворотить. З відер воду вивертає. Щоб тебе буря вивернула. Вивернем горщик з борщем. Аж коріння вивертає. Він вивернув дуба. усіх батьків з того світу вивертає. Сильно ругается по отцу. 3) Вываливать, вывалить. Раненько взяли знов хліб святий, півня з куркою і страшенну щуку. Пішли до попа. Щуку на ослінець так і вивернули; положили хліб на столі.
Вищість, -щости, ж.
1) Высшее положеніе, болѣе высокое положеніе.
2) Превосходство.
Зустріч, -чі, ж. Встрѣча. Ой поїхав козаченько до свого двора, вийшла йому на зустріч сама менша свість.
Калинник, -ка, м.
1) Пирогъ или хлѣбъ спеченный съ калиною.
2) Кисель изъ калины.
Корівочка, -ки, ж. Ум. отъ коро́ва.
Очкувати, -ку́ю, -єш, гл. Прививать щиткомъ, глазкомъ.
Переинчити, -чу, -чиш, гл. = переиначити.
Повіз 1, -возу, м. Экипажъ. Посідали пани у той повіз. Перестріли разбойники і одібрали і гроші, і одежу, і коні з повозом.
Хабара, -ри́, ж. Взятка.
Хамів, -мова, -ве Принадлежащій хаму. хамів сину! Ругательство. Яремо! герш-ту, хамів сину.
