Горо́жа, -жі, ж. Ограда, огорожа.
Зава́лювати, -люю, -єш, сов. в. завали́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Заваливать, завалить. Сніг завалить по степу усі шляхи, ні вийти, ні виїхати. 2) Обрушивать, обрушить. Прийшла додому, піч завалила. 3) Переносно — закатывать, закатить. Він як завалив! Онъ какъ закатилъ (о ѣздѣ). Йому як завалили, то мабуть сот кілька. Завали́в пи́ти. Запилъ.
Заки́ркати, -каю, -єш, гл. О курицѣ: закудахтать, закричать: кир, кир!
Затруси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. 1) Затрястись. Затрусився мов у трясці. 2) Задрожать. Земля затрусилось. Мов Каїн затрусивсь увесь. Ото подививсь вовк і увесь затрусивсь.
Калячити, -чу, -чиш, гл. Быть невнимательнымъ, разсѣяннымъ? зѣвать? ротозѣйничать? Піддружий, ти там що калячиш? про тебе так усе дарма! буяри роблять що — не бачиш? дичись, уже шишок нема.
Сварливе нар. Ссорясь, сердито. Налетять горобці та й, сварливе цвірчучи, угору шугнуть з пустого городу.
Уборзі нар. Немедленно, поспѣшно. Потреба, пильна, просить бути вборзі.
Узуття, -тя, с. Обувь. У неї ні одежи теплої, ні узуття як слід.
Фенделєнка, -ки, ж. Изорванное, въ лохмотьяхъ платье.
Чудачка, -ки, ж. Чудачка. Чудачка! як умерла, то й ногами не дриґає.
