Архи́мник, -ка, м. Шарлатань, плутъ. Та й остогиділи мені оці трикляті дурисвіти, чи то пак — архимники, що знай нашого брата дурять та під манастир підводять.
Барнястий, -а, -е. Бурый, коричневый, каштановый. Барнясти ма волоси.
Любо́нь нар. = либонь.
Люди́ний, -а, -е. = людинячий. Знайшов у полі ногу — дрібнесеньку — та й думаю: чи людиная се нога? Чи з людей ся нога?
Пиптик, -ка, м.
1) Ум. отъ пипоть.
2) = пипка.
Порняла, -ли, ж. Трава, растущая на погірник'ѣ.
Принижувати, -жую, -єш, сов. в. прини́жити, -жу, -жиш, принизити, -жу, -зиш, гл.
1) Опускать, опустить ниже, понизить. І принизив Господь небо, окрите димами.
2) Унижать, унизить. Низьке принижує й хвалою.
3) Обижать, обидѣть. Бог очима принижив. (Очі болять). Так Господь принизив: опала сей рік вся скотина.
Смутливий, -а, -е. Печальный. Матка Його жалослива стоїть під хрестом смутлива.
Статок, -тку, м.
1) Имущество. Нехай отець і матуся мою пригоду козацьку знають, статки-маєтки збувають, великі скарби собірають, головоньку козацьку з тяжкої неволі визволяють.
2) Скотъ. Перелічив статок, — нема корови.
Стебло, -ла, с. 1) Стебель. Хоть колос похилився, стебло зелененьке. Один я на світі, — стебло серед поля. 2) Рукоятка, напр. ложки, желѣзныхъ видъ и пр. 3) Нижняя длинная часть прядильнаго гребня, вставляемая въ донце. Нижняя часть кужілки. (Cм.). 4) Стволъ пастушьей трубы (до раструба). Ум. стебельце, стебе́лечко. А в сусіда стіжок сіна, а у мене ні стебельця. Чи хміль по дорозі, чи стебелечко?
