Безпечен, -чна, -не Кратк. форма отъ безпечний. Безпечен про небезпеку бував.                         
                        
                                                
                          Відкадити, -джу, -диш, гл. Окончить кадить.                        
                        
                                                
                          
	Да́хто мѣст. Кто нибудь. Як дахто не піде, а довго бавит, то му мовят.... 
                        
                        
                                                
                          
	Муги́кати, -каю, -єш, гл. Пѣть подъ носъ, мурлыкать. Гуляв собі пренеповинний в саду та арію якусь мугикав стиха. 
                        
                        
                                                
                          
	Напа́лок, -лки и напа́льок, -льку, м. 1) Палець перчатки. 2) Перевязка на больномъ пальцѣ. 3) Наперстокъ съ желѣзнымъ крючкомъ, надѣваемый на палецъ рѣшетникомъ, — крючкомъ раздирается полоса лыка на части. 
                        
                        
                                                
                          Покошитися, -шиться, гл. безл. = окошитися 2. Ти за всіх говориш, за все й відповідатимеш. Бунтуєш других, а на тобі все покотиться.  Иногда въ знач. окончиться. На тім не покотилось, що вибили Тимоху.                         
                        
                                                
                          Потиляка, -ки, ж. Ув. отъ потилиця.                         
                        
                                                
                          Укліпитися, -плюся, -пишся, гл. Вцѣпиться. Черьвак як годвабна нитка вкліпится статку до язика або ноги і трудно го струти.                         
                        
                                                
                          Чамняний, -а, -е. 	Проворный, ловкій, статный.  Чамняний хлопчище.                         
                        
                                                
                          Чужий, -а, -е. 	Чужой. Зайшов аж у чужу землю.  Чужої дитини не май за свою.  Чужа сторона. Чужбина. На чужій стороні кланяйся й вороні.  Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Ум. чуже́нький, чуже́сенький.                        
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          