Барбосів, -сова, -ве Принадлежащій, свойственный барбосу. Ганна побачила через тин барбосову морду з роззявленим ротом, з вишкиреними зубами, з лютими очима.
Дворя́к, -ка́, м. = Двора́к. Ум. Дворя́ченько. Став дворяченько да став на поміст, прилітає до дворяка вість. — Здоров, здоров, пане зятю, чужий та не наш, бо вже твоїй миленької на світі не мат.
Дев'ятна́дцятеро чис. Девятнадцать душъ, штукъ. Ум. Дев'ятнадцяті́рко.
Поклекотіти, -кочу, -тиш, гл. = поклекотати.
Потрухлий, -а, -е. Сгнившій (о деревѣ).
Судниця, -ці, ж. Осуждающая. А по лівий бочок — зовиці, все Марусини судниці.
Хуркало, -ла, с. см. фуркало. Крутнувся той бич на ціпильні, як хуркало.
Хутрина, -ни, ж. Въ стѣнкѣ деревянной постройки: каждое бревно, упирающееся въ косяки дверей или оконъ.
Цеха, -хи, ж. Значекъ, присвоенный цеху или какому либо обществу. Браття зорганизувалось у якесь товариство Кирила та Мефодія, скомпонувало собі статут і навіть має свою цеху — з литого заліза персні, на котрих сяють літери К. М. Ум. цешка.
Шмаркачка, -ки, ж. 1) Сопливая. Літом і качка прачка; зімою і дівка шмаркачка. 2) Плохая, скоро нагорающая сальная свѣчка.
