Відкидати 1, -даю, -єш, сов. в. відкинути, -ну, -неш, гл. 1) Откидывать, откинуть, отбрасывать, отбросить. Лопатою нечисть відкидають. 2) Отвергать, отвергнуть. Не відкидай Лого прохання. 3) відкинути ноги. Умереть. Як не мудруй, а вмерти треба!... Ори і засівай лани, коси широкі перелоги і грошики за баштани лупи, — та все одкинеш ноги. Иногда это значить лишь лежать сильно утомленнымъ, обезсиленнымъ. Cм. відкидати. 4) Отворять, отворить. Одкинула двері, держить настежі. Одкинула заслонку. 5) — на сито. Отцѣживать, отцѣдить на сито.
Вутюхна, -ни, ж. = вутка.
Дібровний, -а, -е. Дубравный, относящійся къ дубравѣ.
Загрунтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Загрунтовать. 2) Утвердить.
Задава́ти, -даю́, -єш, сов. в. задати, -да́м, -даси, гл. 1) Задавать, задать. Задам я тобі бурду. 2) = завдавати. В неволю всіх задала.
Лахта, -ти, ж. Небольшой заливъ. Лахута, ти, ж. = лахманка.
Придатний, -а, -е. Годный, пригодный; способный. Хлопець дуже розумний і до всього придатний.
Сцяти, сцю, сциш, гл.
1) Мочить, сцать.
2) = сцати.
Учення, -ня, с.
1) Ученіе.
2) Наставленіе. Колиб то він.... слухав батькового вчення та пожалкував би моїх слізочок.
Щамб'я, -б'я, с. соб. отъ щамба.
