Галух, -ха, м. Нѣсколько галушекъ, слѣпившихся вмѣстѣ? Галушку галух іззів.
Зрожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. зроди́тися, -джу́ся, -дишся, гл.
1) Рожаться, родиться.
2) Родиться, уродиться. Посіяла, мамко, жито, — зродився барвінок.
Повивалювати, -люю, -єш, гл.
1) Вывалить (во множ.).
2) Высунуть (языки — о многихъ). Дванадцятеро левів роти пороззівляли, язики повивалювали.
Позліплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Слѣпиться, склеиться (во множествѣ). Тісно посажала паляниці, бач, як позліплювались.
Поле, -ля, с.
1) Поле. В чистому полі да і пшениченьку поле. Святий Юрій по полю ходить, хліб жито родить. В чистім полі край дороги висока могила.
2) Фонъ (въ узорной ткани и пр.).
3) Полъ. А ворожка і каже: «Оже, бабо, на твої гроші ще одна твоя дитина женеться!» — А киньте ж, — кажу, з якого поля: з жіночого, чи з мужичого? — «З мужичого», — каже. Ум. поленько. полечко. польце. Зорати польце. Засіяв чоловік просом польце.
Раґаш, -ша, м. Дорога, по которой гуцульскіе древорубы стягиваютъ срубленныя деревья въ кучи.
Розмотати, -ся. Cм. розмотувати, -ся.
Синета, -ти, ж. Темный лѣсъ. Ой на горі синета.
Чужий, -а, -е. Чужой. Зайшов аж у чужу землю. Чужої дитини не май за свою. Чужа сторона. Чужбина. На чужій стороні кланяйся й вороні. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Ум. чуже́нький, чуже́сенький.
Шпортонути, -ну, -неш, гл. Съ силой нырнуть, кольнуть. Як шпортоне його ножакою. Пріську наче хто ножем шпортонув при тому слові.
