Блявкати, -каю, -єш, гл. Говорить вздоръ. Cм. блякати.
Го́род, -да, м. Городъ. Чуру свого до города Черкаси посилав. Ум. Городе́ць, городе́чок, городо́к. Ой везуть сироту-сирітку а в Кам'янець-городець. В городі царів син, а за городечком царівна.
Десятникува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть десятникомъ.
Згі́рш, згі́рше, нар. Хуже. Молодець не згірш старої баби. Грай, співай, кобзарю! Не про дідів, бо не згірше й ми ляхів карали.
Кенді Cм. кендя.
Му́ка 1, -ки, ж. Мука, мученіе, страданіе. Він терпів муку од свого кохання. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. на муки давати. Мучить, терзать. Били мене, били, на муки давали.
Народо́вий, -а, -е. Народный.
Передзвонити, -ню́, -ниш, гл. Окончить звонить. Передзвонили у всі дзвони до церкви.
Порох, -ху, м.
1) и во мн. порохи́. Пыль; прахъ. Порох з ніг ваших обтрусіть. У хаті по стінах порохи. Вірли крильма землю збили, порохами скопотили.
2) Порохъ. Понавозили рушниць і великі запаси пороху й олива. Ум. порошок.
Усмагнути, -гну, -неш, гл. О ягодахъ: доспѣть. Соку вишні набрались, та ще не усмагли, кислі дуже.
