Випускати, -каю, -єш, сов. в. випустити, -щу, -стиш, гл.
1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. Так не випустять, не почастувавши.
2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Стьонжку з сорочки червону випустить.
Градівник, -ка, м. Знахарь, управляющій градомъ.
Двадця́ток, -тку, м. Двадцать. До літ двадцятка сяк-так було, а в сім часі і того не стало.
Затьо́н, -ну, м. 1) Упрямый, неподатливый человѣкъ. 2) Зарубка. Нурка з затьонами на кінцях.
Зіркну́ти, -кну, -неш, гл. = зиркнути.
Нагати́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Сдѣлать запруду. 2) Наложить много. Нагатила пшона в куліш, що й ложкою не повернеш.
Роззявляка, -ки, об. = роззява. Один писарь у хуторі, да й той роззявляка.
Сивобородий, -а, -е. Сѣдобородый. Гетери гостя привели сивобородого.
Скакання, -ня, с.
1) Скаканіе, прыганіе.
2) Танцы.
3) — в гречку. Любовная связь (внѣ брака).
Фабури, -бур, ж. мн. Бакенбарды.
