Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворожити

Ворожити, -жу, -жиш, гл. 1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 233. 2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали. Ном. № 12831.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИТИ"
А́зик, -ка, м. Ум. отъ аз.
Зубик, -ка, м. Ум. отъ зуб.
Мосува́ти, -сую, -єш, гл. Укрѣплять.
Нали́зник, -ка, м. Родъ женской одежды. Вона по донському нализники носить. О. 1862. VIII. 33.
Підвесілок, -лку, м. Предсвадебный обрядъ въ субботу вечеромъ, на который собираются къ невѣстѣ дружки и родственники. ХС. VII. 427.
Помарити, -рю, -риш, гл. Помечтать. Левиц. І. 291.
Псєнник, -ка, м. = гицель. Шух. І. 73.
Розстановляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розстановити, -влю, -виш, гл. = розставляти, розставити. Розстановила усе на столі, як треба. Кв. І. 70.
Цапок, -пка, м. 1) Ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Шух. І. 211. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком. Грин. ІІІ. 553. 2) Волъ такой же, какъ и орел (Cм.), но съ меньшими рогами. КС. 1898. VII. 45. 3) = обіручний столець. Вх. Лем. 441. Cм. обіручний.
Чистенина, -ни, ж. Рожь и пшеница. Вх. Лем. 482. Cм. чистина 2.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.