Виспівувати, -вую, -єш, сов. в. виспівати, -ваю, -єш, гл.
1) Только несов. в. Пѣть, распѣвать. Любо він було пісні виспівує ясними зорями. Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється.
2) Добывать, добыть пѣніемъ. Виспівав собі дівчину любу та гарну.
3) Пѣть, пропѣть. А як думу виспіваю, сяду в чистім полю. 92.
4) Выражать, выразить пѣніемъ. Виспіває горе. Вона наче мою долю виспівує.
5) Только сов. в. Пропѣть извѣстное время. Таке співуче, що ввесь день тобі виспіває.
6) Терять, потерять отъ пѣнія. Увесь голос виспівав і бандуру потрощив.
Кряж, -жа, м.
1) Спинной хребетъ.
2) Холмъ. З'їхавши на високий кряж, озирнувся Кирило Тур. Давно вже на його грудях лежить широкий кряж сирої землі.
3) Деревянный отрубокъ цилиндрической формы.
Негадано нар. Не предполагая, сверхъ ожиданія.
Обмова, -ви, ж. Злословіе, клевета, наговоръ. Най же нас обох поховають, нехай же людські обмови устануть. Я гордував обмовою людською. Ум. обмовонька, обмовочка.
Павутиця, -ці, ж. Раст. Convolvulus arvensis.
Палубчастий, -а, -е. О возѣ: крытый. Віз критий, палубчастий.
Споювати, -по́юю, -єш, сов. в. споїти, спою, -їш, гл. Сплачивать, сплотить, пригонять, пригнать (о плотничьей, столярной работѣ).
Столичний, -а, -е. Столичный.
Тей, того, мѣст. = той. Занедужала й вона і пійшла скоро за батьком на тей світ.
Ужиточно нар. Полезно.
