Вихожуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. виходитися, -джуся, -дишся, гл.
1) Выростать, вырости, взлелѣяться. А дівчина виходилась у неї хороша, як маківочка повненька.
2) Оправляться, оправиться (отъ болѣзни), окрѣпнуть. Бичок уже став вихожуваться — нога гоїться. Ще не дуже після родин виходилась.
Відпаювати, -паюю, -єш, гл. Отдѣлить.
Зав'Я́зування, -ня, с. Завязываніе.
Заси́лювати, -люю, -єш, сов. в. заси́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Усиливать, усилить, подкрѣплять, подкрѣпить. Вона тебе ні в чому за руку не веде, вона тільки твій розум засилює, щоб сама ти свій шлях пізнала. 2) Вдѣвать, вдѣть; всовывать, всунуть. Засилити нитку в голку. Дірка була викопана в стіні невелика: так тілько можно було руку туди засилити і витягти що-небудь поблизу. 3) Прикрѣплять, прикрѣпить, привязать (веревку, цѣпь и пр.).
Змова, -ви, ж.
1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові.
2) Заговоръ.
Мона́х, -ха и монаха, -хи, м. = чернець. Очнувсь монах, аж смерть в головах. Приїзжающий Гирман, монаха.
Особа, -би, ж. 1) Особа, лицо. 2) Лицо св. Троицы.
Поломінь, -ні, ж. Пламя. Робім ся огньом. Яков ти поломінев будеш? Іван палахнув наче та поломінь.
Постугоніти, -ню, -ниш, гл. Погудѣть, погрохотать глухо нѣкоторое время.
Розбужати, -жа́ю, -єш, сов. в. розбудити, -джу, -диш, гл. Разбудить, пробудить. Ви ж було ранесенько вставаєте та нас розбужаєте. Нерано дочку розбудила.
