Вільготно нар.
1) Влажно, сыро. В хаті було сильно вільготно, і тії огірки зійшли.
2) Свободно.
За́ря́д, -ду, м. Правленіе, у правленіе. Жел.
Затопля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Хвиля човен затопила. Чи його вода затопила? 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. Ти затопиш очі в очі. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Затопила свою хату пізно. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. Молодим не женила, в вічну службу затопила.
Кукувакати, -каю, -єш, гл. Кричать (о сычѣ). Коли сичі кукувакають на хаті, треба чекати мерця в хаті.
Липня́к, -ка, м. 1) Липовая роща, липовый лѣсъ. 2) Липовый медъ.
Мокрі́сінько нар. Совершенно мокро.
Побердитися, -диться, гл. безл. Повезти, удаться. Мені не побердилось.
Сокирянка, -ки, ж. Кирка.
Хухуля, -лі, ж. = хохуля.
Цнотливий, -а, -е. 1) Добродѣтельный. Був прискорбен, як той колишній цнотливий багач. 2) Цѣломудренный. Гей, музо, панночко цнотлива, ходи до мене. І воза не возила, та двір украсила (кажуть про дівку, що вийшла цнотливою).
