Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Вигортатися, -таюся, -єшся, сов. в. вигорнутися, -нуся, -нешся, гл.
1) Выгребаться, выгресться.
2) ви́горнутися з біди. Вывернуться.
Випірнути, -ну, -неш, гл. Вынырнуть. Випірнув з води.
Дро́тик, -ка, м. Ум. отъ дріт. 2) Прутокъ чулочный.
Загу́ба, -би, ж. 1) Потеря. Як у нього ячмінь, то но грошам загуба. 2) Пагуба.
Носичок, -чка, м. Ум. отъ ніс.
Полінуватися, -нуюся, -єшся, гл. Полѣниться. Не полінуйсь провіять. Полінувались рано встать.
Посміхати, -ха́ю, -єш, гл. Посмѣиваться. Стали люде теє зачувати, стали з удовиченьків посміхати.
Раба, -би, ж. Раба, рабыня. Не смійся раба рабі, — буде й тобі.
Шваєчка, -ки, ж. Ум. отъ швайка.