Байбарис, -су, м. Раст. барбарисъ.
Вино, -на, с. 1) Вино. На Вкраїні добре жити, мед і вино пити. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. 2) Виноградъ. Зелене вино к горі ся вило, к горі ся вило, синє розцвіло. Зелене вино високо звило, ще й похилило. 3) Пиковая масть. Часто во мн. ч. вина. Ум. винце. Без дірочки, без денця, повна чарочка винця.
Гейса меж. Крикъ на воловъ: налѣво.
Знавати гл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхав себе не знавали. (1834), 15.
Козелець, -льця, м. 1) Козелъ. Вибіг козелець... наставив рожок. 2) Стативъ въ витушці. 3) Снарядъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ при подниманіи жернова съ цѣлью ковки послѣдняго. 4) = козелок.
Отчина, -ни, ж. = отчизна 1.
Розвередуватися, -дуюся, -єшся, гл. Раскапризничаться. Розвередувались (люде).
Темнісінький, -а, -е. Совершенно темный. Всіх покрила темнісінька (нічка), як діточок мати.
Угрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. угріти, -рію, -єш, гл. 1) Пригрѣвать, пригрѣть, нагрѣвать, нагрѣть. А сонце гріє все та грів помаленьку; угріло Божий світ. Ледачого і кожух не вгріє. 2) Разгорячать, разгорячить. Угріти коня. 3) Только сов. в. ударить. А він його як угріє в потилицю. Як угріє змія, то той по шию і ввійшов у мідний тік.
Упокій, -кою, м.
1) Успокоеніе, покой. За дурною головою, нема ногам упокою. з упоко́єм. Спокойно, въ покоѣ, въ спокойствіи. Хліб-сіль з упокоєм вічний час уживати.
2) Упокой. За упокой душі її псалтирь прочитає.
