Воркотя, -ті, об. Ворчунъ, ворчунья.
Воротній, -я, -є. Воротный. Якась людина.... бралась на перелаз у воротній хвірточці.
За́тичка, -ки, ж. 1) Пробка, то, чѣмъ закупориваютъ, затыкаютъ. Чоловік скоренько заткнув пляшку, перехрестив затичку, та знов у воду. 2) Цвѣтокъ, который втыкается въ волосы дѣвушекъ для украшенія.
Мля́вий, -а, -е. Вялый, слабый. Її... организм був зроду нервовий, млявий і втомливий. Він дав мені знарошне серце мляве. — вода. Неосвѣжающая вода.
Побуяти, -буя́ю, -єш, гл. Побуйствовать, погулять. То вже бідний козак розгадає п'ятак, то нельзя по улиці пійти побуяти.
Прежній, -я, -є. Прежній. Як би була прежняя розмова.
Простір, -тору, м.
1) Просторъ. Рівняєш ратаєві ниву і простором благословляєш. Душа потребує простору, жада волі. Свободное, незанятое мѣсто. Приймаю солому з току, бо син привезе снопи, — щоб був простір.
2) и ми. Пространство.
Пузань, -ня́, м. = пузан.
Терноха, -хи, ж. = тернослива.
Тонкий, -а, -е. Тонкій. Тонкий дубок. Тонка сорочка. Тонкий чоловік. Тонкий голос. Хто ж викохав тонку гнучку (тополю) в степу погибати? Ум. тоненький, тонесенький, тонічкий. Сіла, пала в матінки в садочку на тоненькому бересточку.
