Дзиг меж. Правильнѣе: дзиґ (Cм.). Выражаетъ быстрое движеніе; у употреблено какъ существ. Я за нею.... а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі.
Дурне́ча, -чі, об. Дуракъ, дура. Чи ти принесеш нам таганки, чортова дурнеча?
Жовта́вий, -а, -е. Желтоватый.
Злива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. злити, зіллю́, зіллєш, гл. 1) Сливать, слить изъ разныхъ мѣстъ въ одно. Йому мила з усіх мисок вечерю зливає. 2) Лить, полить на что. Зливати на руки. Зливши миро се, на погребення зробила. 3) Поливать, полить, обливать, облить; заливать, залить. Треба злити долівку, щоб пилу не було. Зіллю ввесь сад слізьми. Так гляне, неначе холодною водою зіллє. Ріка зливає поберіжжє.
Нашурубурити, -рю, -риш, гл. Набуянить, набѣдокурить. Таке зілля, як парубок... раз би в раз на улицю, ще нашурубурить.
Посрібрити, -рю, -риш, гл. = посрібнити.
Потинятися, -няюся, -єшся, гл. Побродить, послоняться, пошататься.
Присипатися, -па́юся, -єшся, сов. в. присипатися, -плюся, -плешся, гл. Пригадаться, быть присыпаннымъ. А сам почав уже сивим волосом, як сніжком, присипатись. Ти, ляше, злякнеш, із коня спаднеш, сам присиплешся землею.
Роззявляка, -ки, об. = роззява. Один писарь у хуторі, да й той роззявляка.
Спішити, -шу́, -ши́ш, гл. Спѣшить. Хто спішить, людей смішить.
