Виноватець, -тця, м.
1) Виновникъ. Я не крав деревні, а ось я швидко виноватця знайду. Уміє він пізнати виноватця.
2) Должникъ. Оце по виноватцях ходив, щоб повіддавали, хто скільки позичав, так нема — не молотили.
Кубрик, -ка, м. Боченокъ.
Мані́рний, -а, -е. Манерный. Наші вельможні пани такі манірні.
Нерость, -сти, ж. = нерість. Липцы.
Поголовастий, -а, -е. Покатый, пологій.
Розглядати, -да́ю, -єш, сов. в. розглядіти, -джу, -диш, гл. Разсматривать, разсмотрѣть. Еней з ягою розглядали всі дива там, які були.
Схибити, -блю, -биш, гл.
1) Уклониться въ сторону, пошатнуться.
2) Промахнуться. Бе схибить стріляючи. Раз на вовна хука дав, удруге схибив.
3) Неудаться, выйти неудачникъ. От як вторік: на жито урожай, а пшениця схибила, вродила така, шо один тільки послід.
Тихцем нар. Потихоньку. Ми з чоловіком радимось тихцем.
Чорнокрилець, -льця, м. Съ черными крыльями. Орли-чорнокрильці налітали.
Шаховка, -ки, ж. Ум. отъ шахва.
