Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
Ду́лечка, -ки, ж. Ум. отъ дуля.
Жовні́рство, -ва, с. соб. Солдаты. Приїхав до Січі, аж там стоїть жовкірство і бере од козаків десяту рибу.
Зажа́ртість, -тости, ж. Ожесточеніе, злоба.
Зопинити, -ню, -ниш, гл. = зупинити.
Магля́за, -зи, об. Имѣющій, имѣющая запачканное лицо.
Подосилати, -ла́ю, -єш, гл. Дослать (во множествѣ).
Прохідка, -ки, ж. Прогулка.
Птах, -ха, м. и птаха, -хи, ж. Птица. Вилітайте, сірі птахи! Ум. пташок. Прилетів пташок — золоті крильця.
Ростягання, -ня, с.
1) Растягиваніе.
2) Растаскиваніе.