Арши́н, -на, м. 1) Аршинъ. У нас на спідницю вісім аршин набірається. 2) Въ губ. при измѣреніи земли — погонная сажень по ширинѣ десятины, а въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Миргор. и Хорольск. уу. въ десятинѣ считаютъ 20 аршин, слѣдовательно аршин = 120 кв. саж. 3) Ста́ти, піти́ під арши́н. Быть взятымъ въ солдаты. Ой у вдови один син, та й той пішов під аршин.
Гаморити, -рю, -риш, гл. Кричать, шумѣть. Люде гаморят, дерево тріщит, сичит, солома прискає, огонь шепотит (на пожежі). Жінка гаморить на мене, теща і всі гості якось косо дивлються.
Гнів, -ва, м. Гнѣвъ. Хай його гнів божий поб'є. не у гнів твоїй жінці. Не во гнѣвъ будь сказано твоей женѣ. гнів покладати, положити на кого. На свого старшого брата великий гнів покладав. Не положіть гніва! А вона, невістка, такий уже гнів положила, що й обідати не увійшла.
Кавалір Cм. кавалер.
Карюк, -ка́, м. Столярный клей. Насилу моргав сонними очима, що злипалися, наче карюком примазані.
Лясавці́, -ців, м. мн. = ласочка 2.
Паламарня, -ні, ж. Особое отдѣленіе, помѣщеніе для пономаря.
Па́ня 2, -ні, ж. = пані. Хто йому паня: чи ти, чи я?
Тарканище, -ща, м. Ув. отъ таркан.
Чекман, -на, м. Короткій кафтанъ галицкаго міщанина. Cм. чекмінь. Ми ся звихали, все село звоювали, чекмани поросили, на весілля спросили.
