Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Винозор, -ра, м. Эпитетъ сокола. Дальнозоркій? Пошлімо, громадо, сокола-винозора! найпридатніщий це птах: має він яснії очі і бистрії крила. Драг. 170.
Гугна́вий, -а, -е = Гугнявий. Угор.
Затуля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затули́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Закрывать, закрыть (отверстіе), заслонять, заслонить. Без мене й дірочки малої нікому затулити. Ном. № 4581. Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала. Стор. МПр. 54. 2) Удовлетворять, удовлетворить претензію. Не таке діло, що ще парою волів і не затулите, як пожаліється. Павлогр. у.
Ло́вчик, -ка, м. Ум. отъ ловець. Желех.
Мо́вність, -ности, ж. Словоохотливость, говорливость; рѣчистость.
Пересилити, -лю, -лиш, гл. Осилить, перемочь. Молюсь тобі, Боже милий... щоб дав мені добру силу пересилить горе. Шевч.
Піддирання, -ня, с. 1) Разореніе птичьихъ гнѣздъ. Через те піддирання йому й лихо сталося: поліз сороку піддирати, гілка вломилась, а він додолу. Харьк. 2) Выниманіе изъ ульевъ сотовъ.
Показанщина, -ни, ж. 1) Плата отъ винокуреннаго котла. 2) Особничество, отдѣленіе себя отъ общества. Поп. 68.
Старливий, -а, -е. Старательный. Які ми старливі, як ми для вас працюємо. Н. Вол. у.
Тенгериця, -ці, ж. Раст. Кукуруза = кендериця. Угор.