Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Вибілити Cм. вибіляти.
Випрохувати, -хую, -єш, сов. в. випрохати, -хаю, -єш, гл. = випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. І. 346.
Качнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ качатися. Покотиться. Той чоловік... як качнеться по траві. Грин. І. 173.
Перерепанка, -ки, ж. Треснувшій плодъ; потрескавшійся предметъ.
Помісь нар. = помість. Помісь би то не бачить. ЗОЮР. І. 27. Говорить, помісь співає. МВ. (О. 1862. ІІІ. 46).
Пообіцятися, -цяюся, -єшся, гл. Дать обѣщаніе, обѣщаться.
Постук, -ку, м. Стукъ. Лежу... коли се стукає. Се ж його постук. Г. Барв. 237.
Приваблювання, -ня, с. Привлечете.
Сварливий, -а, -е. Сердитый, бранчивый, сварливый. Прошу ж тебе, мій миленький, до свекрухи й не веди, бо свекруха й лепетуха, сварливая голова. Чуб. V. 535.
Щавити, -влю, -виш, гл. = чавити.