Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Аблега́т, -та, м. Депутатъ (Галиц.). Голов. ІІІ. 261.
Вершень, -шня, м. = верхівень. Стор. МПр. 120.
Гаркуша, -ші, об. Картавый, картавая. Левч. 27.
Муро́ваний, -а, -е. Построенный изъ камня или кирпича, каменный. МВ. І. 150. А нащо ж ти мене покидаєш у мурованім замку? Мет. 14.
Окликати, -ка́ю, -єш, сов. в. окликну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Оглашать, огласить, провозглашать, провозгласить.
Перепонка, -ки, ж. Косая планка, прибитая къ воротамъ. Харьк. у.
Підпарювати, -рю́ю, -єш, сов. в. підпарити, -рю, -риш, гл. Подогрѣвать, подогрѣть снизу (ледъ). Сим. 147.
Підтовкачка, -ки, м. Въ кабакѣ: тотъ, на обязанности котораго лежитъ подталкивать пьющихъ водку, чтобы она выливалась обратно въ кадь. Кв.
Поподибати, -баю, -єш, гл. Много походить. Зміев. у.
Шелепа, -пи, об. Нерасторопный, тупой человѣкъ.