Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Бахурка, -ки, ж. Развратница.
Дзизча́ння, дзижча́ння, -ня, с. Жужжаніе.
Мі́шанка, -ки, ж. Смѣсь сѣна съ соломою для корма скота. Мішанку робили. Чуб. І. 8.
Москва́, -ви, ж. 1) Москва (городъ). 2) = москаль. Москаль, що якесь старе залізо продавав... і не чує, що жвавий міщанин у чемерці штовха його: «Москва, москва, чи продаєш залізо?» МВ. І. 24.
Нечесаний, -а, -е. 1) Непричесанный. 2) нечесані панночки. Раст. Nigela damascena, дѣвица въ зелени.
Починити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать. Да що будем робити, що ми починимо? Лукаш. 30. Отаке то йому вража вдова починила. Федьк.
Росхідник, -ку, м. a) Arctostaphylos, Uva ursi Spreng. ЗЮЗО. I. 112. б) Sedum acre L. Вх. Пч. I. 12. ЗЮЗО. I. 136. в) Glechoma hederacea L. ЗЮЗО. І. 124.
Сап'янці, -ців, м. мн. Сафьянные сапоги. Вас. 162. КС. 1893. V. 283. На козаку бідному летязі сап'янці, — видні п'яти пальці. Мет. 377.
Селіток, -тка, м. Родившійся въ этомъ году.
Упоїти, упою, -їш, гл. Упоить, напоить пьянымъ. Дак вона свого мужа упоїла чисто, щоб він нічого не знав. Рудч. Ск. І. 84.