Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Бодрок, -ка, м. Имя собаки. Вх. Лем. 393.
Гарбарство, -ва, с. Скорнячество. Правоб.
Зле́гка нар. Слегка. Накинувши злегка свитину за плечі, іде до дівчини. Хата, 14. Ум. злеге́нька, злеге́сенька. Кв. II. 295. Пригортає злегесенька. Чуб. V. 1180.
Лопта́ти, -пчу, -чеш, гл. Щемить. Сіль чи горілка зайшла в виразку та й лопче. Черк. у. Як приклала мені до рани синього каменю, як почало мені лоптати, то й Боже! Харьк.
Поважити, -жу, -жиш, гл. 1) Взвѣсить многое). 2) Уважить. Поважив її Василь — оддав (їй хустку). Кв.
Покрадаємо нар. = покрадаємці. Якісь чоловік покрадаємо ловить рибу. Чуб. II. 628.
Понамулювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и намулити, но во множествѣ. Стрибав, стрибав, та вже аж боки понамулював канатом. Драг. 342.
Скрутій, -тія, м. = скрутель. Гол. Од. 35.
Цьвак, -ка, м. = цвак. МУЕ. ІІІ. 19.
Шкорупкий, шкоруплий, -а, -е. Не гладкій, заскорузлый. Шкорупка дорога. Н. Вол. у. Шкорупле полотно. Н. Вол. у.