Авру́кання, -ня, с. Воркованіе.
Опарканити, -ся. Cм. опарканювати, -ся.
Поперекаламучувати, -чую, -єш, гл. Помутить, возмутить (во множествѣ).
Попочванитися, -нюся, -нишся, гл. Поважничать, почваниться. Що то вже він попочванився, то й Боже.
Притуляти, -ля́ю, -єш, сов. в. притули́ти, -лю, -лиш, гл.
1) Приставлять, приставить. Одрізана скиба од хліба, — вже її не притулиш.
2) Давать пріютъ, пріютить. Одна дитина тільки з шістьох зосталася, — і того нігде притулити і прогодувати.
2) Ставить, поставить, помѣщать, помѣстить; пристраивать, пристроить. Я не знаю, де оцю макітру притулити.
4) Прижимать, прижать. Кобза первий кинувся до неї г, притуливши до грудей, чуло промовив...
5) Прилагать, приложить, примѣнить къ кому. Притулили до його сю вигадку, а воно зовсім до його й не пасує.
Сваненько, сванечко, -ка, м. Ум. отъ сват.
Сваркий, -а́, -е́ Сердитый, бранчивый. Ну та й сваркий же твій командир.
Сотак, -ка, м. Житель Шаришской столицы въ Венгріи.
Стужитися, -жу́ся, -жишся, гл. Опечалиться. А хмурна, луні личенько закрила, бо зблідло бідній, бачиш, ся стужила.
Частом нар. = часто. Ой як й узяли вражі здобишники частом до нас доїздити.
