Жало́бний 2, -а, -е. Траурный.
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько.
Курвити, -влю, -виш, гл. Распутничать. Як умер чоловік, давай вона курвити.
Маслакува́тий, -а, -е. Ширококостный.
Мілоч, -чі, ж. Мель.
Млість, мло́сти и пр = млость и пр. Мене така млість напала, що аж сам собі важкий зробився.
Понастромлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Тоже, что и настромитися, но во множествѣ.
Свідомо нар.
1) Извѣстно, знакомо.
2) Сознательно.
Скориночка, -ки, ж. Ум. отъ скорина.
Темножовтий, -а, -е. Темножелтый.
