Відлустуватися, -туюся, -єшся, гл. Откалываться, отдѣляться слоями. Кора од осокора одлустується.
Возарня, -ні, ж. = возівня.
Добрести́, -бреду́, -де́ш, гл. Перейти черезъ воду. Бреди, старий, за Дунай по калину, як не добредеш, на твою душу згину.
Забильня́к, -ка́, м. 1) Лишній волъ у чумаковъ. 2) Лишній человѣкъ.
Запропаща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. запропасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. За твоєю головою запропастила свій вік молодою.
Кучугура, -ри, ж.
1) Холмъ. Дорога то спускалась у байраки, то обходила кудлаті кучугури. Употребл. во мн. ч. обозначаетъ холмистую мѣстность. На таких кучугурах сів, що ніхто не зайде, не заїде.
2) Куча. Яка кучугура з'їдів, — хоч би на топливо брали. Кучугура й три оберемки (багато).
Плече, -ча́, м. 1) Плечо. 2) Въ столбѣ, заканчивающемся типомъ, — часть его по сторонамъ шипа. 3) Часть топора, также сапіни. Cм. сокира, сапіна. 4) Часть маґлівниці. 5) Зарѣзка въ спицѣ колеса, вставляемая въ ступку. 6) Часть кухонной печи. А в нашої печі золотії плечі, а срібні одвірки, — дайте нам горілки. 7) Въ сукновальной толчеѣ: бревно въ валу, подымающее пестъ. 8) Верхняя горизонтальная часть ярма, лежащая на шеѣ вола. Ум. плечико, плічко, плеченько. До стіни оченьками, до дружбоньки плеченьками. Ум. плечи́ці употр. только во мн. ч. Обстели мені плечиці мої хрещатим барвінком. Тут наша дівчинонька ходила, кіскою плечиці укрила.
Попорськати, -каю, -єш, гл. Побрызгать. Набрала води сцілющої, попорськала.
Пробовкнути, -ну, -неш, гл.
1) О колоколѣ: издать отрывистый звукъ. Дзвін пробовкнув.
2) Проговорить. Вона пробовкнула щось про пригоду, про втрату бідолашньої дитини. А ще ж козак Морозенко словами пробовкнув. Зумилися! всі четверо замовкли, проти мене ні слова не пробовкнуть.
Розчах, -ху, м. Расколъ въ деревѣ вдоль ствола.
