Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

а

А, сз. 1) А, же, но, на отивъ. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. 1. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Шевч. 5. Бог те знає, а не ми грішні. Ном. № 30. 2) Да. — Течуть річки, а все кровавії. Н. п. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Н. п. Въ началѣ предложенія часто означаетъ — да и: А жаль же мені та тії тополі, що на чистому полі. Н. п. 3) Въ началѣ предложеній вопросительныхъ и предложеній, служащихъ отвѣтомъ на нихъ, употребляется для усиленія рѣчи. А чи його звіри з'їли, а чи він втопився? Н. п. А був же ти в його вчора? — А був. 4) А-ні, А-ні же́! Даже не, ни, ничего. На синьому небі а-ні хмариночки. Левиц. І. 15. Нікому ж про це а-ні же́! 5) А-ні — а-ні. Ни-ни. А-ні встати, а-ні сісти. А-ні до його заговорити, а-ні його спитати. М. В. (О. 1862. ІІІ. 73.) Не защебече тобі соловейко, не зацвітуть тобі вишневії сади, не зазеленіє а-ні м'яточка, а-ні руточка. Г. Барв. 125. 6) Въ соединеніи съ междометіями для обращенія къ животнымъ выражаютъ желаніе удалить ихъ, прогнать: А бир! на овецъ; а базь! на ягнятъ; а гуш! а киш! на куръ. Каменецк. у.; а дзус! а кота! на кошекъ; а кур! на индѣекъ. Kolb. І. 66. 7) А-то. См. Ато́. 8) А-чхи! Cм. Ачхи.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 1.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "А"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "А"
Величко нар. Ум. отъ велико. нас не величко. Насъ не много. Вх. Лем. 396.
Визичати, -ча́ю, -єш, сов. в. визичити, -чу, -чиш, гл. Одолжать, одолжить, занимать, занять, давать въ долгъ. Аф. 329.
Ковзь! меж. Скользь!
Намордува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Намучиться, устать.
Ниткоплут, -та, м. Путающій нитки (презрительное прозваніе ткача). Ой ти ткач, ниткоплут, а я королівна. Н. п.
Панькатися, -каюся, -єшся, гл. Возиться, ухаживать, няньчиться. Треба мені робити, а не з дитиною панькатись. МВ. І. 99.
Підстеп, -пу, м. Возвышенный лугъ съ растительностью, переходною къ степной. Вас. 206.
Фалатати, -таю, -єш, [p]одн. в.[/p] фалатнути, -ну, -неш, гл. Рвать, разорвать въ куски. Фр. (Желех.).
Хвіст, хвоста, м. 1) Хвостъ. Прив'язали до хвоста коневі. Рудч. Ск. 2) Иногда употребляется для обозначенія домашняго животнаго. І хвоста нема у дворі. Ном. Тільки пара хвостів осталось. Ном. Та ще й закрутки покручено, — мабуть на всяку тварь, шоб і хвоста в дворі не було. Г. Барв. 417. 3) Шлейфъ, хвостъ платья. Не вмієте так вертіти хвостом та крутити головою, як уміє Люцина та Рузя. Левиц. І. 319. 4) = нечеть. Пас. 156. 5) Названіе одного изъ играющихъ въ плаз мальчиковъ. Ив. 19. 6) мн. хвости = уси. (Cм. ус 3). КС. 1893. V. 282. 7) крутити хво́стом. Хитрить, вилять. Крутить хвостиками. Ном. № 3003. 8) хвоста вкрутити. Сбить спесь. Швидко ми вам хвоста вкрутимо! не довго гордуватимете нами. К. ЧР. 72. 9) вибийте собі́ хвіст об тин. Оставьте пожалуйста ваши приставанья? Котл. МЧ. 438. Остальныя знач. Cм. подъ словомъ фіст. Ум. хво́стик, хвостиченько, хвосто́к, хвосто́чок. Кожда лисиця свій хвостик хвалить. Ном. № 9459. Я курочку під пашечку, єї хвосток видко. Чуб. V. 681. Копитцем луг пробігає, а хвостиченьком землю замітає. Чуб. ІІІ. 295. Коточок заховався в куточок, тілько видно хвосточок. Мил. 44. Піди, вовчику! — Піди, хвостику! — шутятъ надъ тѣмъ, кто, будучи посланъ, по лѣности посылаетъ за себя другого. Ном. № 10864. Ув. хвостище. Рудч. Ск. І. 16. хвостя́ка. Здоровенний хвостяка.
Шап'я, -п'яти, с. Шапочка. Біждеревочок — дівкам до кісочок, крутая м'ята — хлопцям за шап'ята. Гол. II. 77.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова А.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.