Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

д
да
да-ба!
дава
давани
даванка
давання
давати
даватися
давець
давило
давильця
давина
давити
давитися
даві
давлючий
давнезний
давнеколишній
давненезний
давним-давно
давнина
давнити
давнитися
давній
давнісінько
давність
давніш
давнішній
давно 1
давно 2
давноминулий
давнути
давняшній
давонути
давучий
давучка
дадакати
дадакач
даде
дадекой
д'аджеж
даєден
дазь-бі
дайка
дак
дакоди
дакотрий
дакус
далда
д'але
далебі
далебо
д'алеж
далезний
далезно
далека
далекий
далекість
далеко
далекогляд
далеч
далеченний
далеченький
далеченько
далечиня
далечінь
далешній
далиня
далити
далитися
далі
далічко
даль
дальнина
дальній
дальнозоркий
дальноокий
дальш
дальший
дамка
дамниця
дамочка
дан
данина
данка
данна
дання
данок
данцівник
данцувати
дань
дар
дара 1
дара 2
дараба
дарабчик
дарбенний
даревний
даремне
даремний
даремнісінько
даремно
даремщина
дарити
дариця
дарівник
дарівщина
даріжний
даріння
дарма
дармо
дармовий
дармовис
дармовіс
дармоїд
дармоїдка
дармоїдний
дармоїдня
дармоїдство
Випірати, -раю, -єш, сов. в. виперти, -пру, -преш, гл. 1) Выпирать, выпереть, выталкивать, вытолкать, вытискивать, вытиснуть. Вербові дрова, а козиний кожух, то й випре дух. Ном. № 8110. 2) Вытѣснять, вытѣснить, заставить уйти. Притиківну випер у місто служити. Мир. Пов. I. 172. Я думав, що з його й дуту випре сю ніч. Міусск. окр.
Загнива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. загинати́ся и загни́тися, -ни́шся, -є́шся, гл. Загниваться, загниться. Стояча вода найчастіше зострічається в болоті; тут то загниваються останки ціх тварів. Дещо, 72.
Немний, -а, -е. Непроворный, неповоротливый. Яка ти немна. Ном. № 10953.
Пересуд, -ду, м. 1) Вторичный судъ. 2) Судебная пошлина, взыскиваемая въ пользу суда съ проигравшаго процессъ. Не будеш пересудів брати. АД. І. 136. 3) мн. Пересуды, сплетни. 4) Предразсудокъ. К. МБ. XI. 143. Ми пересуди давнішні занедбали. К. МБ. III. 256. Ум. пересудок. А суддя судить, пересудки бере, пересудки бере, на скам'ю кладе. Н. п.
Пипка, -ки, ж. 1) Сосокъ на груди. Конст. у. Вх. Пч. І. 15. 2) Сосокъ въ молочномъ рожкѣ. 3) Носокъ въ молочникѣ, чайникѣ.
Ремінник, -ка 1) Родъ широкаго кожанаго мужскаго пояса изъ куска толстой кожи, сшитой вдвое, такъ что въ средину прячутъ деньги, —тоже, что и черес, только шире. Чуб. УН. 418. 2) ремінник. Cм. вуголов. Шух. І. 166.
Роспалювати, -люю, -єш, сов. в. роспали́ти, -лю, -лиш, гл. 1) Разжигать, разжечь. Роспалити люльку. Кв. Своє серце распаливши.... Чуб. III. 21. Мене розбой распалив: хоть би батька, то б убив. Чуб. V. 741. 2) Растопить (печь), развести (огонь). Вона в печі роспалила. МВ. ІІ. 25. Наймит роспалив багаття. Левиц. Пов. 109.
Скудний, -а, -е. Скудный. Левиц. І. 394.
Ханство, -ва, с. Ханство. Шейк.
Чотирьохскладовий, -а, -е. Четырехсложный. Чотирьохскладові слова. О. 1862. I. 68.
Нас спонсорують: