Вертати, -та́ю, -єш, сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Верни моє, візьми своє. Верни, верни, милий Боже, моє дівування.
2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста.
3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Гей, верни, Касяне, круто. Куди не верни, наткнешся на тин.
4) Выворачивать, выворотить, воротить, съ силой двигаться впередъ. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Правда зі дна моря верне. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне.
5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто.
Гуньба́, -би́, ж. Раст. Melilotus coerulea Lam. Cм. Буркун.
Перечка, -ки, ж.
1) Перекладина, жердь. Перечка у стільці. 2)? Бо кедь 'ня забіють, вержуть 'ня до решту, будуть до 'ня ходить хлопці на перечку.
Перси, перс, с. 1) Грудь, груди. А та кобила і пха персами назад віз. Та дай же ти, пане, сіна по коліна, а вівса по перса. 2) Перси. Нагрудникъ.
Писк, -ку, м.
1) Пискъ. Ні писку, ні виску.
2) = писок 1. З свинячим писком та в пшенишне тісто. Як шарнула хруща в писк, аж роскинув крила.
Під'юджувати, -джую, -єш, сов. в. під'ю́дити, -джу, -диш, гл. Подстрекать, подстрекнуть къ чему, подбить. Cм. юдити.
Повзати, -заю, -єш, гл. Ползать; скользить. По столу повзе рукою.
Помолодки м. Бѣлыя облачка на небѣ.
Циба, -би, ж. Длинная нога. А я тому журавлю циби-ноги переб'ю.
Шишка, -ки, ж.
1) Шишка.
2) Украшеніе изъ тѣста на пасхальномъ хлѣбѣ, подражающее виду сосновой шишки.
3) Свадебный хлѣбъ особаго рода. От, перед весіллям, так увечері, кличуть на шишки молодиць.
4) Крышка курительной трубки.
5) У келефа: часть палки, выдающаяся надъ рукоятью. Ум. шишечка.