Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

джерело
джереловий
джерельний
джерельце
джереляний
джерелястий
джеркотання
джеркотати
джерло
джермала
джермари
джермелити
джермелитися
джермело
джермелувати
джермельце
джеря
джємори
джигало
джигати
джигатися
джигнути
джигонути
джиґ!
джиґавка
джиґели
джиґиря
джиґра
джиґун
джиґуха
джиджулити
джиджулитися
джиджулуха
джиджуритися
джиджуруха
джижчати
джиле!
джинджигилястий
джинджор
джинджуристий
джирчати
джіворонок
джінджура 2
джміль
джоболда
джоґан
джойка
джолґонути
джоло
джоломія
джолонка
джонва
джорелистий
джорелитися
джорело
джоя
джуґан
джуґля
джуклити
джулий
джумак
джумачиха
джумига
джумиха
джунджовий
джупельце
джупло
джур
джура 2
джурґа
джурджя
джуронька
джурчати
джусь!
джут
джуфо
джяворонок
дзбан
дзбанок
дзвеніння
дзвеніти
дзвенкач
дзвенячий
дзвизнути
дзвізчати
дзвін
дзвінець
дзвіниця
дзвіничний
дзвінка
дзвінкий
дзвінковий
дзвінкоголосий
дзвінний
дзвінник
дзвінок
дзвіночок
дзвонариха
дзвонарів
дзвонарівна
дзвонарський
дзвонарь
дзвонець
дзвоник
дзвонити
дзвониця
дзвоничок
дзвяга
дзвяк I
дзвяк! II
дзвякало
дзвякати
дзвякнутися
дзвякотіти
дзеленець
дзелений
дзеленка
дзелень!
дзеленькати
дзеленькотіти
Дівча́, -ча́ти, с. Молодая дѣвушка; дѣвочка. Св. Мр. V. 39. Грин. ІІІ. 176. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Мет. 41. Ум. Дівча́тко, дівча́тонько, дівча́точко. мн. Дівча́та, дівча́тка, дівча́тонька, дівча́точка. Дѣвушки, дѣвочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодиї дівчата зачнуть голосити. Макс. (1849) 61. Коли родяться більш хлопчаки, ніж дівчатка — війна буде. Ном. № 13407.
Клевецъ, -вця, м. 1) Молотокъ. Доле, доле, ліпше сповить, чи клевцем убити, як так коротати. Федьк. Цигане в лузі в два клевці ковали. Федьк. Поэз. І. 18. 2) Молоточекъ для клепанія косъ. Мнж. 182. Шух. І. 169. Kolb. І. 64. Ум. кле́вчик.
Колиба, -би, ж. 1) Пастушій шалашъ. Желех. 2) Зимнее жилище древорубовъ-гуцуловъ; строится въ формѣ восьмиугольника, безъ оконъ и потолка, съ отверстіемъ въ верхушкѣ пирамидальной крыши для прохода дыму. Шух. I. 173, 174. Ум. коли́бочка. Добре тому то Бог дає, що на горі конарь має, а в долині колибочку, серед села фраєрочку. Гол.
Очепляти, -пля́ю, -єш, сов. в. очепи́ти, -плю́, -пиш, гл. Обвѣшивать, обвѣсить кругомъ чего ткань, надѣть — напр. юбку и пр. Василина очепила плахту шовком ткану. Мкр. Н. 24.
Падалець, -льця, м. = веретільник, Anguis fragilis. Вх. Пч. І. 16.
Прохолодати, -да́ю, -єш, гл. Простыть, остыть. Шух. І. 141.  
Ремісник, -ка, м. У ткачей: снарядъ. посредствомъ котораго наматываются нитки на шпульку, вкладываемую затѣмъ въ ткацкій челнокъ. Части его: двѣ вертикально стоящія доски — лаби, обращенныя другъ къ другу широкой поверхностью и соединенныя по срединѣ продолговатымъ деревяннымъ ящикомъ — скри́нкою; нижніе концы лаб стоятъ на землѣ, въ верхнихъ вращается желѣзный прутъ — веретено, на которомъ толстое деревянное маховое колесо; тонкій конецъ веретена называется спінь и на немъ вращается шпулька — цівка; веретено приводится во вращательное движеніе при помощи лучка — деревянной палочки, къ обоимъ концамъ которой привязанъ ремінець (ремешекъ), охватывающій веретено; къ ящику (скринка) придѣлана скамейка для сидѣнья — сіде́ць. Шух. І. 257.
Стислість, -лости, ж. Сжатость.
Стругачка, -ки, ж. Скребокъ для чистки дорожекъ. Полт. г. Cм. стругач 2.
Туйкати, -каю, -єш, гл. Кричать туй-туй, науськивать.
Нас спонсорують: