Безстидний, -а = безсоромний
Які справді безстидні оці городські козаки.
Заблу́дний, -а, -е. Заблудившійся. Рідний твій батенько... цурається тебе, мого цуценяти заблудного.
Лоюва́тіти, -тію, -єш, гл. Становиться салистымъ. Масло лоюватіє.
Позика, -ки, ж.
1) Заемъ, кредитъ. Дайте, будьте ласкаві, в позику, чи то на одробіток хоч з в'язку. Коня у позику не давай.
2) Долгъ. Батька й матір у такі позики втопив, що й ушей не видно.
Свічка, -ки, ж.
1) Ум. отъ свіча. Свѣчка. Ой зсучу я яру свічку.
2) По нар. повѣрью звѣзды — небесныя свічки, для каждаго человѣка по одной; когда человѣкъ умираетъ, его звѣзда гаснетъ, когда живетъ грѣшной жизнью — тускнѣетъ; отсюда выраженіе: його свічка я́сно горить, — онъ живетъ хорошей, праведной жизнью.
2) Длинная шерстяная кисть сзади пелерины верхней одежды лемковъ, называемой чуга.
3) — божа. Раст. Gymnadonia odoratissima. Ум. свічечка, свіченька.
Схибнутися, -ну́ся, -не́шся, гл.
1) = схитнутися. Пливе човен води повен, коли б не схибнувся. Схибнувсь віз. Гадки в неї схибнулися.
2) Не устоять. Ось уже й татарський баша.... наближається. Наші схибнулись, — далі. Татарюги навздогін.
Тіпака, -ки, ж. Ударъ. По потилиці тіпака.
Тлінний, -а, -е. 1) Тлѣнный.
2) Изможденный, истощенный. у нього ледь тлінна душа в тілі. Онъ еле дышетъ.
Товченик, -ка, м.
1) Тумакъ, ударъ.
2) Родъ кушанья. — пісні́ — изъ рыбы, преимущественно щуки: истолченное рыбье мясо съ мукой, солью, перцемъ, сваренное въ видѣ клецокъ. — скоро́мні — то же изъ мяса. Ум. товченичок.
Храбур, -ря, м. = храбори.