Ба́бити, -блю, -биш, гл. Быть повивальной бабкой, принимать дѣтей. Свекруха моя в його сина бабила.
Барбольки, -льок, ж. мн. Раст.: а) Fisaria ranuncoloides. б) Scrofularia nodosa.
Випосажити, -жу, -жиш, гл. Дать приданое.
Віра, -ри, ж. 1) Вѣра; довѣріе. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. діймати, няти, поняти віри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем'я лукаве. 2) Вѣра, религія. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. анахтемська, пся, чортова віра. (Брань). 3) Народъ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Ум. віронька.
Зана́, -ни́, ж. Раст. Головня зерновая, Uredo segetum. Дивись лишень... скільки Бог дав сьому чоловікові пшениці, та яка ж гарна, та чиста, нема в неї ні зани 1), ні кукілю. — 1) Зана — таке зілля, що як доспіє, то неначе сажа з квітки сиплеться і темнить пшеницю.
Курочка, -ки, ж.
1) Ум. отъ курка. Нема тієї курочки, що несла золотії яєчка.
2) Куриная слѣпота. У мене курочка була на очах... Так мені видно стало, наче не було в мене курочки.
Оклоняти, -ня́ю, -єш, сов. в. оклони́ти, -ню́, -ниш, гл. Осѣнять, осѣнить. Ті ж іх тричі оклонивши вкупі образами, обливалися обоє гіркими сльозами.
Пожолобитися, -блюся, -бишся, гл. Покоробиться.
Старшина, -ни, ж. соб. 1) Начальство, начальники. Питала вона всеї старшини: чи не бачили сина сокола? Військова старшина порадилась і осадили Немірів облогою. 2) м. Волостной старшина. 3) Названіе короля трефъ при игрѣ въ цигана.
Татусів, -сева, -ве = татусеньків.