Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дибки II
дибом
дибошки
дибу
дибулі
дибуль
дибуляти
дибуні
дибці
див
диван
дивація
дивдерев
дивдерево
дивенний
дивень
дивидло
дивизія
дивий
дивина
дивити
дивитися
дивка
дивний
дивниця
дивно
диво
дивовижа
дивовижний
дивовизія
дивовисько
дивоглядний
дивоглядь
дивосил
дивота
дивування
дивувати
дивуватися
дивце
дик
дикарь
дикий
дикість
диковина
диковинний
диктувати
диктура
дикція
диль
дилювати
дим
дима
диман
димановий
димаревий
димарик
димарь
димати
диминець
диминиці
димитися
диміти
димка
димкарь
димковий
димна
димний
димник
димниця
димно
димоватий
димовий
димовище
димок
димтянка
димувати
динда
диндати
диндерево
диндилиндати
динище
динник
диня
диняка
динятко
динячий
дипоть
диптянка
дирза
дирзина
диркало
диркати
диркатися
диркач
дирлига
дирчати
дискос
дистанція
дитина
дитинець
дитинин
дитинитися
дитинка
дитинний
дитинник
дитинонька
дитинський
дитинча
дитиня
дитинячий
дитя
дитяточко
дитячий
дихавиця
дихавичний
дихало
дихальний
дихальце
дихання
дихати
Бобальчаки, -ків, м. мн. = бобалька. Вх. Лем. 393.
Вечоряти, -ря́ю, -єш, гл. = вечоріти. Уже вечор вечоряє. Мил. 71.
Вугло, -ла, с. При постройкѣ хаты въ срубъ: связь дерева въ углу. Грин. І. 53.
Дуб'Я́к, -ка́, м. = дубняк? Гайда, гайда, дівча, гайда! де ж я тебе завтра знайду: чи в дуб'яках, чи в кропиві? Чуб. V. 97. Ум. дубячо́к. Рк. Макс.
Помучити, -чу, -чиш, гл. Помучить, измучить. Що воно за чоловік був так помучений. Рудч. Ск. II. 149.  
Пхати, пхаю, -єш, гл. 1) Пихать, толкать. Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш? Греб. 2) Впихивать. І страву всякую без мови в голодний пхали все куток. Котл. Ен. І. 11.
Ринявий, -а, -е. Струпистый, шелудивый. Вх. Лем. 460.
Розлигатися, -га́юся, -єшся, гл. О волахъ: освободиться отъ налигача.
Тонко нар. Тонко. Де тонко, там і рветься. Ном. № 2139. Ум. тоненько, тонесенько, тонічко. Шейк. Та пряди кужель тонесенько. Чуб. V. 917.
Уміряти, -ряю, -єш, гл. Не домѣрить. Не скачіть сажнем, а то ви або умірите, або намірите.
Нас спонсорують: