Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дибки II
дибом
дибошки
дибу
дибулі
дибуль
дибуляти
дибуні
дибці
див
диван
дивація
дивдерев
дивдерево
дивенний
дивень
дивидло
дивизія
дивий
дивина
дивити
дивитися
дивка
дивний
дивниця
дивно
диво
дивовижа
дивовижний
дивовизія
дивовисько
дивоглядний
дивоглядь
дивосил
дивота
дивування
дивувати
дивуватися
дивце
дик
дикарь
дикий
дикість
диковина
диковинний
диктувати
диктура
дикція
диль
дилювати
дим
дима
диман
димановий
димаревий
димарик
димарь
димати
диминець
диминиці
димитися
диміти
димка
димкарь
димковий
димна
димний
димник
димниця
димно
димоватий
димовий
димовище
димок
димтянка
димувати
динда
диндати
диндерево
диндилиндати
динище
динник
диня
диняка
динятко
динячий
дипоть
диптянка
дирза
дирзина
диркало
диркати
диркатися
диркач
дирлига
дирчати
дискос
дистанція
дитина
дитинець
дитинин
дитинитися
дитинка
дитинний
дитинник
дитинонька
дитинський
дитинча
дитиня
дитинячий
дитя
дитяточко
дитячий
дихавиця
дихавичний
дихало
дихальний
дихальце
дихання
дихати
Багнюка, -ки, ж. = багно. Так лаяти болото почала: «Отце потная багнюка!» Греб. 369.
Вадити, -джу, -диш, гл. 1) Вредить. Ледачому животові і пироги вадять. Ном. № 7159 Хліб на хліб не вадить. Ном. № 12028. Багацько не вадить. Ном. № 1366. Як не чує, то й не вадить. Ном. 2) безл. Тошнить.
Вохко нар. Сыро, влажно.
Гамів, -мови, ж. = гальмо. Желех.
Голод, -ду, м. 1) Голодъ. Вчи лінивого не молотом, а голодом. Ном. № 11921. Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. Рудч. Ск. І. 1. Опухну з голоду. Рудч. Ск. I. 2. Нічого нам їсти — голодом сидіти. Чуб. V. 886. Ми мусіли бідувати голодом терпіти. Гол. II. 465. 2) Раст. Rumex Acetosa L. Вх. Уг. 233.
Лі́рницький, -а, -е. Относящійся, свойственный лірник'у. Левиц. Пов. 115.
Перегадати, -даю, -єш, гл. Передумать. Всі думки вже передумала, всі гадки перегадала.
Перечистити Cм. перечищати.
Родительський, -а, -е. Родительскій. Родительська любов. Левиц. І. 242.
Шептун, -на, м. Знахарь, пришептывающій. Мнж. 14.
Нас спонсорують: