Голуб, -ба, м. 1) Голубь. Ходить голуб сивий волохатий. Печені голуби не летять до губи. 2) Ласкательное: голубчикъ. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий. Ум. голубець, голубчик, голубчичок, голубонько, голубок, голубочок. Ой голубчичок гуде, а голубка не знає.
Гутю́! То же, и тю, крикъ на волка. Не раз, не два псами цьвали, гутю, гутю викликали.
Колосій, -сія, м. О Раст.: Колосистый. І овес самосій, і ячмінь колосій. Овес-колосій.
Криничаний, -а, -е. Родниковый. В воді тихо плавала криничана червонобока жабка. Криничана осока. Раст. Carex praecox.
Наруба́тися, -баюся, -єшся, гл. Нарубиться.
Нашевкатися, -каюся, -єшся, гл. Налѣзть, найти толпой (о людяхъ).
Сковуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. скуватися, скую́ся, -єшся, гл. Сковывать, сковать. З щастя та з горя скувалась доля. Кому скується, а кому змелеться.
Скупість, -пости, ж. Скупость. Поживіться, люде добрі, не скупость, тільки така сила.
Тайстерка, -ки, ж. Ум. отъ тайстра.
Шельвах, -ха, м.
1) Часовой, караульный. А тим часом дали знати, що шельвах убився на цісарській таки брамі.
2) стояти на ше́льваху. Быть на часахъ. Стоїть Іван на шельваху — дрібний лист читає.