Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дибки II
дибом
дибошки
дибу
дибулі
дибуль
дибуляти
дибуні
дибці
див
диван
дивація
дивдерев
дивдерево
дивенний
дивень
дивидло
дивизія
дивий
дивина
дивити
дивитися
дивка
дивний
дивниця
дивно
диво
дивовижа
дивовижний
дивовизія
дивовисько
дивоглядний
дивоглядь
дивосил
дивота
дивування
дивувати
дивуватися
дивце
дик
дикарь
дикий
дикість
диковина
диковинний
диктувати
диктура
дикція
диль
дилювати
дим
дима
диман
димановий
димаревий
димарик
димарь
димати
диминець
диминиці
димитися
диміти
димка
димкарь
димковий
димна
димний
димник
димниця
димно
димоватий
димовий
димовище
димок
димтянка
димувати
динда
диндати
диндерево
диндилиндати
динище
динник
диня
диняка
динятко
динячий
дипоть
диптянка
дирза
дирзина
диркало
диркати
диркатися
диркач
дирлига
дирчати
дискос
дистанція
дитина
дитинець
дитинин
дитинитися
дитинка
дитинний
дитинник
дитинонька
дитинський
дитинча
дитиня
дитинячий
дитя
дитяточко
дитячий
дихавиця
дихавичний
дихало
дихальний
дихальце
дихання
дихати
Безумниця, -ці, ж. Женщина неразумная, глупая, безумная. Въ пѣсняхъ какъ эпитетъ слову улиця. (Мѣсто увеселеній молодежи). Ой ти, улице, ти, безумнице, що по тобі ходити? Грин. ІІІ. 175.
Бутніти, -нію, -єш, гл. Вздуваться. Повінь все гірше бутик. Федьк. І. 91.
Лопота́ти, -чу́, -чеш и лопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Шелестѣть (бумагой, лощеной матеріей). 2) Стучать или топать, бѣжа. Щось лопотить, чи не отаман? Стор. II. 244. Тільки що дасть Бог ранок, то всі до його аж лопотять. Кв. II. 25. 2) Хлопать. Крилоньками (голуби) лопотали. Гол. І. 265. Лопотить у домні. Грин. II. 95. 3) Болтать безъ умолку.
Мли́стий, -а, -е. Мглистый.
Офіра, -ри, ж. = охвіра. Чуб. І. 168.
Попідправлятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Поправиться (о многихъ). Жита після дощу трохи попідправлялися. Богодух. у.
Прийдешній, -я, -є. Будущій. Яке моє щастя? Не було в минулому, не буде й в прийдешньому. Сквир. у. На прийдешній тиждень покинути б молотити, а до буряків узятись. Брацл. у. Не пора ще про прийдешнє ціх дітей балакати. Брацл. у.
Роззолочувати, -чую, -єш, сов. в. роззолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Позлащать, позолотить, разукрасить золотомъ. Котл. Ен.
Увозитися, увожуся, -зишся, сов. в. увезтися, увезуся, -зешся, гл. 1) Ввозиться, ввезтись. 2) Въѣзжать, въѣхать.
Хлопкувати, -кую, -єш, гл. Служить. Ой не схотів же ти мені, хлопку, хлопкувати, і будеш же ти панам ляхам стадо напувати. Мет. 403.
Нас спонсорують: