Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

диковинний

Диковинний, -а, -е. = Дивовижний. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, чого ніколи не буває. Ном. стр. 288. № 7910.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКОВИННИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКОВИННИЙ"
Бинч, -ча, м. Трутень. Вх. Лем. 391.
Весінний, -а, -е. = весняний. Гол.
Зіно́вка, -ки, ж. Раст. Origanum vulgare. L. ЗЮЗО. І. 130.
Кумання, -ня, с. 1) Вступленіе въ кумовство. 2) Дружба, близкія отношенія съ кѣмъ. Кумання потайне з мамоною неправди. К. ХП. 102.
Перехитрити, -рю́, -ри́ш, гл. = перехитрувати.
Полегкарь, -ря, м. Человѣкъ легкомысленный; любитель легкой (нетрудовой) жизни. Угор.
Пороспинати, -наю, -єш, гл. То-же, что и розіп'ясти, но во множествѣ.  
Рахунковий, -а, -е. Счетный. Рахункові книжки.
Рюмати, -маю, -єш, гл. Плакать. Та годі тобі рюмати.
Сторчати, -чу́, -чи́ш, гл. = стирчати. Кістки лежать, шаблюки сторчать. Макс.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИКОВИННИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.