Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дикція

Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця. К. XII. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКЦІЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКЦІЯ"
Вовча, -ча́ти, с. Волченокъ. Рудч. Ск. І. 12L.
В'юнок, -нка, м. Раст. Повилика, Convolvulus Sepium L. ЗЮЗО. I. 119.
Догля́нути Cм. Доглядати.
Жихуне́ць, -нця́, м. Раст. чистотѣлъ, Chelidonim majus L.
Левиний, -а, -е. = лево́вий. О Боже! потрощи їм зуби, кріваві щелепи левині! К. Псал. 132.
Льото́к, -тка́, м. Отверстіе въ ульѣ, куда летаютъ пчелы.
Непороки, -ків, мн. Худая слава? Чим вони не люде? І добрі, й заможні; усі їх на повазі мають... Знали б люде, — чулись би непороки на їх, а то усі шанують. МВ. ІІ. 111.
Ошатно нар. Нарядно. Хоч не ошатно, та здатно. Ном. № 11251.
Прекрасно нар. Чрезвычайно красиво. Прекрасно вберися. Грин. ІІІ. 343.
Щетинуватий, -а, -е. Имѣющій большую щетину. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИКЦІЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.