Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дикція

Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця. К. XII. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКЦІЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКЦІЯ"
Відпасувати, -сую, -єш, гл. = відпасати. Одпасує живіт. К. ПС. 83.
Дуда́рик, -ка, м. Ум. отъ дударь.
Дуди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Играть на свирѣли. Дудить на сопілці. О. 1862. VIII. 18.
Посклярувати, -ру́ю, -єш, гл. Побыть стекольщикомъ.
Почухатися, -хаюся, -єшся, гл. Почесаться (на зудящемъ мѣстѣ).
Приданяне, -нян, мн. Придане. Вх. Лем. 456.
Приправка, -ки, ж. Ум. отъ приправа.
Розлежатися, -жуся, -жишся, гл. Разлежаться, долго лежать. Так розлежався, що ніяк не виманиш його із хати. О. 1862. II. 28.
Росплата, -ти, ж. Расплата. Оце ж тобі. Лебеденку, за усе росплата. Чуб. V. 962.
Шкідник, -ка, м. Причиняющій вредъ, вредящій. Желех. Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИКЦІЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.