Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

диковина

Дикови́на, -ни, ж. 1) Дикое мѣсто, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. Н. Вол. у. 2) Дико́вина = Дивови́жа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКОВИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКОВИНА"
Вівчарити, -рю, -виш, гл. Быть пастухомъ овецъ, пасти овецъ. Гол. II. 456. Шух. І. 201.
Вошивий, -а, -е. Вшивый. Вошивий кожушок. Чуб.
Гуко́ну́ти, -ну, -неш, гл. То же, что и гукну́ти, но съ силой. Грізно гуконув Грицько. Мир. Пов. І. 116. А чоловік з борозни: «а куди?» як гуконе! Драг. 15. Гуконула гаківниця. Мир. ХРВ. 126.
Плюгаш, -ша, м. = плюгавець. МВ. (КС. 1902. X. 152).
Подоливати, -ва́ю, -єш, гл. Долить (во множествѣ). Подоливай глечики, щоб повні були.
Порозсіюватися, -сіюємося, -єтеся, гл. Разсѣяться (во множествѣ).
Причаїтися, юся, -їшся, гл. Притаиться. Желех.
Рознизати, -жу, -жеш, гл. Разорвать, разодрать. Як ухопить зо зла руками шовкову спідницю, так і рознизала од подолу до самого стану. Мир. ХРВ. 321.
Уременити, -ню, -ниш, гл. Прочно сдѣлать работу. Оце уременили ясла. Кременч. у.
Худосилок, -лка, м. Слабосильный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИКОВИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.