Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

диковина

Дикови́на, -ни, ж. 1) Дикое мѣсто, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. Н. Вол. у. 2) Дико́вина = Дивови́жа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКОВИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКОВИНА"
Вовковина, -ни, ж. Волчья яма. Викопав чоловік вовковину, да й укинув туди медведя, вовка, лисицю й зайця. Рудч. Ск. I. 20.
Де́шево нар. Дешево. Ум. Дешеве́нько.
Запоро́жський, -а, -е. Запорожскій. Що дід, а що жид, а що й запорожський козак. Ном. № 7919.
Корне нар. Покорно. Просили дєді і нені і я вашеці прошу, бисьте були ласкаві на коровай, корне-покорне, клінно-поклінно. бардзо покорне! (Одно изъ свадебныхъ приглашеній). Kolb. І. 226.
Підбувати, -ва́ю, -єш, сов. в. підбути, -бу́ду, -деш, гл. Увеличиваться, увеличиться въ количествѣ, прибывать, прибавляться, прибавиться. Драг. 244.
Світленько, світлесенько, нар. Ум. отъ ii. світло.
Справдешній, -я, -є. Настоящій. Справдешній козак. Плутон чи Вельзевул у них не справдешня істота. К. Іов. 40.
Трусик, -ка, м. Ум. отъ трусь.
Червононогий, -а, -е. Красноногій. Желех.
Шарлат, -ту, м. Багрянець, пурпуръ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИКОВИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.