Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дикарь

Дика́рь, -ря́, м. Родъ камня. Камінь-дикарь. Славяносерб. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКАРЬ"
Відхухати, -хаю, -єш, гл. Теплымъ дыханіемъ снова отогрѣть.
Знагла нар. Внезапно.
Каплі Cм. капель.
Киринний, -а, -е. Грязный, испачканный. Желех.
Краяння, -ня, с. 1) Разрѣзываніе. Желех. 2) Кройка.
Настовбурчувати, -чую, -єш, сов. в. настобу́рчити и настовбурчити, -рчу, -чиш, гл. Наеживать, наежить, приподнимать, приподнять (волоса, шерсть). Величезний звір .... підняв спину і настобурчив на спині темну сизу шерсть. Левиц. Пов. 98.
Непроха, -хи, об. Не просящій. Ном. № 1357.
Осібне нар. Особо, отдѣльно. Не осібне поклади; а те докупи. Камен. у.
Чавити, -влю, -виш, гл. Давить, мять.
Штучність, -ности, ж. Искусственность. Пеклові дуже роскішна фантазія народнії надала штучність картини дуже цікавої. Левиц. І.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИКАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.